ТО і ремонт 95тр Урок№20 Тема: Порядок виконання операцiй. Технiчне обслуговування машин у пеpiод збеpiгання 19.11.20

 Опрацювати тему: Порядок виконання операцiй. Технiчне обслуговування машин у пеpiод збеpiгання на сайті https://propozitsiya.com/ua/gotuiemo-tehniku-do-zberigannya-zasobi-ta-materiali

http://agro-business.com.ua/agro/mekhanizatsiia-apk/item/1182-perezymivlia-tekhniky.html

Зробити конспект

На сьогодні одним із головних завдань сучасної сільськогосподарської техніки є захист деталей і металоконструкцій від корозії та спрацювання, що сприяє підвищенню довговічності машин і механізмів. Близько 30% техніки щороку безповоротно втрачається саме через ці чинники, внаслідок яких вона перетворюється на металобрухт.

На сьогодні одним із головних завдань сучасної сільськогосподарської техніки є захист деталей і металоконструкцій від корозії та спрацювання, що сприяє підвищенню довговічності машин і механізмів. Близько 30% техніки щороку безповоротно втрачається саме через ці чинники, внаслідок яких вона перетворюється на металобрухт.

С. Ка­ра­би­нь­ош,
Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів
і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни

Зберіган­ня ма­шин — це ком­плекс ор­ганізаційно-тех­но­логічних за­ходів, які за­без­пе­чу­ють за­хист ма­шин, об­лад­нан­ня та їхніх скла­до­вих від ос­нов­них видів по­шко­д­жень, руйнівних впливів за міжсе­зон­но­го зберіган­ня. Фар­бу­ван­ня — це на­сам­пе­ред за­хист ку­зо­ва, де­та­лей, ро­бо­чих ор­ганів від ко­розії. Про­те всі во­ни підда­ють­ся впли­ву на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, та­ким як во­ло­га, до­рожній бруд, по­годні умо­ви, ме­ханічні пошкодження то­що.
Під час ек­сплу­а­тації техніки спо­с­терігається безліч найрізно­манітніших фак­торів, що не­га­тив­но по­зна­ча­ють­ся на терміні служ­би її де­та­лей: по­год­но-кліма­тич­ний вплив, умо­ви зберіган­ня й ек­сплу­а­тації, ступінь за­бруд­нен­ня на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща про­дук­та­ми про­мис­ло­вих відходів. Яс­но, що зро­с­тан­ня у 10–25 разів ви­роб­ництва різних хімічних ма­теріалів (штуч­них до­б­рив, сірча­ної кис­ло­ти, син­те­тич­них во­ло­кон), у про­цесі ство­рен­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня яких виділяється ве­ли­ка кількість па­ри, пи­лу, аг­ре­сив­них газів і стічних вод, не мо­же не по­зна­ча­ти­ся на швид­кості ат­мо­сфер­ної ко­розії. Інтен­сивність ко­розійно­го про­це­су спри­чи­нює ще й те, що за два ос­танніх де­ся­тиліття у 2–2,5 ра­за зрос­ла кількість шкідли­вих ви­кидів вих­лоп­них газів у ат­мо­сфе­ру. Сьо­годні в ат­мо­сфер­них опа­дах низ­ки міст є такі ко­розійно-ак­тивні аген­ти, як сірчи­с­тий газ, хло­ри­ди, аміак, ок­си­ди азо­ту.
Та­кож на ла­ко­фар­бо­ве по­крит­тя діють со­няч­не ви­проміню­ван­ня, сніг, дощ, що роз­чи­ня­ють різні окис­ли, які містять­ся в ат­мо­сфері. Кислі опа­ди руй­ну­ють по­крит­тя техніки, її вузлів і де­та­лей та зу­мов­лю­ють ут­во­рен­ня знач­них зон по­шко­д­жен­ня. У зоні функціону­ван­ня хімічних за­водів опа­ди на­бу­ва­ють особ­ли­во ви­со­кої аг­ре­сив­ності, під їхнім впли­вом швид­ко руй­ну­ють­ся ша­ри фар­би і грунтівок, внаслідок чо­го у ме­талі відбу­вається інтен­сив­ний роз­ви­ток во­гнищ ко­розії.
Та­кож ла­ко­фар­бо­ве по­крит­тя втра­чає свої фізи­ко-хімічні вла­с­ти­вості (блиск, колір, ад­гезійну стійкість) під час ек­сплу­а­тації (до­рожні умо­ви: щебінь, пісок та ін.).
Як відо­мо, прак­тич­но вся сільсько­го­с­по­дарсь­ка техніка — це ма­ши­ни се­зон­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня. І для то­го, щоб за­хи­с­ти­ти її у період три­ва­ло­го зберіган­ня, слід про­ве­с­ти низ­ку спеціалізо­ва­них робіт, які по­кли­кані ство­ри­ти за­хис­ний по­крив для на­­дійно­го за­хи­с­ту техніки у міжсе­зон­ня.
Досвід по­ка­зує, що підго­тов­ка по­верхні техніки до кон­сер­вації ан­ти­ко­розійни­ми ма­с­тиль­ни­ми ма­теріала­ми мо­же бу­ти якісно ви­ко­на­на тільки за ви­ко­ри­с­тан­ня хімічних ме­тодів об­роб­ки. Хімічні ме­то­ди пе­ред­ба­ча­ють об­роб­ку по­верхні де­та­лей аг­ре­гатів та скла­даль­них оди­ниць хімічно ак­тив­ни­ми ре­а­ген­та­ми (кис­ло­та­ми, со­ля­ми), роз­чин­ни­ка­ми, роз­чи­на­ми во­ди із мий­ни­ми за­со­ба­ми та інгібіто­ра­ми. На­сам­пе­ред, перш ніж на­но­си­ти відповідні ма­теріали для об­роб­ки по­верхні, пот­рібно про­ве­с­ти її очи­щен­ня від за­­лиш­ків бру­ду, паль­но­го, ма­с­тил то­що. Для цьо­го ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють спеціальні мийні за­со­би: «Ла­бомід-101», «Ла­бомід-102», «Ла­бомід-103», МС-3, МС-6, «Темп-100», «Ае­рол», «Ритм». Мийні за­со­би «Ла­бомід» та МС за­сто­со­ву­ють кон­цен­т­рацією 10–30 г/л і тем­пе­ра­ту­рою 70…85 та 70…100оС відповідно, мий­ний засіб «Ае­рол» — кон­цен­т­рацією 2–5 г/л і тем­пе­ра­ту­рою 70…100°С.

   Після за­вер­шен­ня очи­щен­ня і мит­тя ма­шин та їхньо­го ви­си­хан­ня потрібно про­ве­с­ти кон­сер­вацію усіх не­по­фар­бо­ва­них по­вер­хонь. При­чо­му про­во­дять ці ре­монт­но-об­слу­го­ву­ючі ро­бо­ти як для де­та­лей, що за­ли­ши­ли­ся на ма­ши­нах, так і для тих, які зберіга­ють­ся ок­ре­мо у складсь­ких приміщен­нях. Для їхньо­го за­хи­с­ту від не­ба­жа­но­го впли­ву зов­нішніх чин­ників під час зберіган­ня ма­шин за­сто­со­ву­ють відповідні кон­сер­ваційні ма­теріали, як-от: пла­с­тичні (ма­с­ти­ла), рідкі (оли­ви) та плівко­у­тво­рю­вальні по­крит­тя. Кон­сер­ваційні ма­с­ти­ла до­б­ре ізо­лю­ють по­верхні де­та­лей від на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, але ма­ють пев­ну складність із роз­кон­сер­ву­ван­ням, що знач­но об­ме­жує діапа­зон їхньо­го за­сто­су­ван­ня.
Ос­нов­ни­ми ком­по­нен­та­ми всіх видів за­хис­них ма­с­тиль­них ма­теріалів є інгібіто­ри ко­розії. За­сто­су­ван­ня інгібо­ва­них ма­с­тиль­них ма­теріалів для різно­манітних видів ви­робів, умо­ви їхньо­го зберіган­ня та транс­пор­ту­ван­ня рег­ла­мен­ту­ють­ся нор­ма­тив­но-технічною до­ку­мен­тацією, а та­кож спеціаль­ни­ми стан­дар­та­ми.
В Ук­раїні про­дукцію для кон­сер­вації техніки про­по­нує аме­ри­кансь­ка ком­панія Cоrtec, в ар­се­налі якої є низ­ка інгібітор­них ан­ти­ко­розійних до­ба­вок VpCI, які за­леж­но від при­зна­чен­ня мож­на до­да­ва­ти як до во­ди, так і до різно­манітних олив.
До­сить ши­ро­ко для кон­сер­вації за­сто­со­ву­ють технічний ва­зелін УН (ГОСТ 782-59). Ана­логічні вла­с­ти­вості та сфе­ру за­сто­су­ван­ня має ма­с­ти­ло ПВК (ГОСТ 19537-74), за­хисну дію яко­го де­що поліпшено за­вдя­ки вве­ден­ню до йо­го скла­ду про­ти­ко­розійної при­сад­ки. Цей засіб мож­на на­но­си­ти (в роз­плав­ле­но­му стані або у ви­гляді бен­зи­но­во­го роз­чи­ну) на зовнішні по­верхні трак­торів та іншої сільсько­го­с­по­дарсь­кої техніки, що зберігається на відкри­тих май­дан­чи­ках. Ма­с­ти­ло надійно за­хи­щає по­верхні техніки від ко­розії про­тя­гом од­но­го-двох років.
Рідкі кон­сер­ваційні ма­с­ти­ла К-17 (ГОСТ 10877-76), НГ-203 (ГОСТ 12238-77), НГ-204у (ГОСТ 18974-73) ви­го­тов­лені на ос­нові міне­раль­но­го мас­ла із до­да­ван­ням твер­дих вуг­ле­воднів і різно­го ти­пу за­хис­них при­са­док. Во­ни ма­ють низ­ку пе­ре­ваг: мож­ливість на­не­сен­ня без по­тре­би підігріван­ня, у то­му числі у важ­ко­до­с­тупні внутрішні пе­ре­ти­ни, об­роб­ка ни­ми не по­тре­бує роз­кон­сер­ву­ван­ня то­що.
Усе шир­шо­го за­сто­су­ван­ня для кон­сер­вації техніки та її вузлів і де­та­лей на­бу­ва­ють інгібо­вані плівкові по­крит­тя ти­пу НГ-216 (масплін) (ТУ 38 101427-76). У їхньо­му складі містить­ся інгібітор ко­розії, після на­не­сен­ня на по­верх­ню де­та­лей во­ни ут­во­рю­ють за­хис­ну ан­ти­ко­розійну плівку, надійно оберіга­ю­чи ме­тал від по­шко­д­жен­ня іржею. По­крит­тя на­но­сять шля­хом роз­пи­лен­ня, за­ну­рен­ня, об­роб­ки з до­по­мо­гою щітки. Після ви­си­хан­ня тов­щи­на стінки по­крит­тя ста­но­вить 100–500 мкм.
Для за­хи­с­ту при­хо­ва­них пе­рерізів ку­зовів ав­то­мобілів ви­ко­ри­с­то­ву­ють спеціаль­ний склад НГМ-МЛ (ТУ 38 101767-84), який після за­сти­ган­ня ут­во­рює напівтвер­ду во­ско­подібну плівку. Ана­логічним за при­зна­чен­ням є пре­па­рат «Мольвін-МЛ». А для за­хис­ної про­ти­ко­розійної об­роб­ки при­хо­ва­них по­рож­нин ав­то­мобілів слу­гує ав­то­кон­сер­вант «Мовіль» (ТУ 6.151131-78). Він є роз­чи­ном при­сад­ки «АКОР-1», окис­ле­но­го пе­т­ро­па­ту­му, це­ре­зи­ну, оліфи і низ­ки інших спо­лук в уайт-спіриті.

   Особ­ли­ву гру­пу ста­нов­лять ро­бо­чо-кон­сер­ваційні ма­с­ти­ла, які за­без­пе­чу­ють не тільки три­ва­лу кон­сер­вацію дви­гунів, аг­ре­гатів трансмісії, але й надійну їхню ро­бо­ту в про­цесі ек­сплу­а­тації. На­при­клад, при­сад­ку «АКОР-1» (ГОСТ 15171-70), що є 10%-м роз­чи­ном технічно­го сте­а­ри­ну у міне­раль­но­му маслі, мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти не ли­ше як са­мо­стійний про­дукт для кон­сер­вації техніки, але і як при­сад­ку, що до­дає кон­сер­ваційних вла­с­ти­во­с­тей мо­­тор­ним ма­с­ти­лам. У мо­тор­не ма­с­ти­ло вво­дять до 5% при­сад­ки «АКОР-1» і за­­пу­с­ка­ють дви­гун, у ре­зуль­таті на по­­верхні де­та­лей ут­во­рюється за­хис­на плівка.
Із уве­ден­ням до скла­ду ма­с­ти­ла до 30% при­сад­ки «АКОР-1» от­ри­му­ють за­сіб для зовнішньої кон­сер­вації аг­ре­гатів трак­торів, ком­байнів і сільсько­­гос­по­дарсь­ких ма­шин, що за­без­пе­чує їхнє зберіган­ня в найрізно­манітніших умо­вах.
Ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кож і кон­сер­ваційно-ро­бочі оли­ви, які відрізня­ють­ся від кон­сер­ваційних са­ме тим, що їх за­сто­со­ву­ють од­но­ра­зо­во — під час уве­ден­ня ма­шин в ек­сплу­а­тацію. Ро­бо­чо-кон­сер­ваційні оли­ви при­зна­чені для зберіган­ня, транс­пор­ту­ван­ня, періодич­ної та постійної ек­сплу­а­тації сільсько­го­с­по­дарсь­ких ма­шин. Во­ни ма­ють ви­сокі ек­сплу­а­таційні характеристики, але по­сту­па­ють­ся кон­сер­ваційним і кон­сер­ваційно-ро­бо­чим оли­вам вла­с­ти­во­с­тя­ми що­до за­хи­с­ту по­вер­хонь де­та­лей.
Рівень надійності і три­ва­лості за­хи­с­ту сільсько­го­с­по­дарсь­кої техніки від впли­ву старіння та ко­розії за­ле­жить не ли­ше від умов зберіган­ня і вла­с­ти­во­с­тей ан­ти­ко­розійних ма­теріалів, але й від інстру­мен­ту та об­лад­нан­ня, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють для за­без­пе­чен­ня тех­но­логічно­го про­це­су. Так, для цьо­го мож­на ско­ри­с­та­ти­ся різно­манітни­ми пе­ре­сув­ни­ми та стаціонар­ни­ми за­со­ба­ми, які за­сто­со­ву­ють для технічно­го об­слу­го­ву­ван­ня техніки. На­при­клад, пе­ре­сув­ну ус­та­нов­ку 03-9995 ГОСНІТІ по­тужністю 5,5 кВт і про­дук­тивністю близь­ко 300 м2/год ви­ко­ри­с­то­ву­ють не ли­ше для мит­тя, при­го­ту­ван­ня та на­не­сен­ня ан­ти­ко­розійних за­собів, але й для роз­кон­сер­ву­ван­ня та об­ду­ван­ня стис­не­ним повітрям.
Пе­ре­сув­ний аг­ре­гат для за­хи­с­ту ма­шин від ко­розії АЗК-1 по­тужністю 7 кВт мож­на ефек­тив­но за­сто­со­ву­ва­ти не ли­ше для мит­тя, очи­щен­ня, ви­да­лен­ня про­дуктів ко­розії пнев­ма­тич­ним шліфу­ван­ням, але й для на­не­сен­ня ан­ти­ко­розійних по­криттів, зне­жи­рен­ня по­вер­хонь та фар­бу­ван­ня.
Ок­ремі сільсько­го­с­по­дарські підприємства на­но­сять ан­ти­ко­розійні по­крит­тя з до­по­мо­гою ус­та­нов­ки М-183 ГА­РО, яка мо­же підклю­ча­тись і пра­цю­ва­ти від повітря­ної магістралі або від ком­пре­со­ра під ти­с­ком 0,5–4,0 МПа (об­ме­же­не ви­ко­ри­с­тан­ня цієї ус­та­нов­ки по­яс­нюється відсутністю си­с­те­ми підігріван­ня). З ана­логічною ме­тою мож­на за­сто­со­ву­ва­ти різно­манітні пнев­ма­тичні об­при­с­ку­вачі, за­вдя­ки яким на технічні по­верхні мож­на на­но­си­ти ан­ти­ко­розійні оли­ви, нагріті до тем­пе­ра­ту­ри 180°С.
Досвід ро­бо­ти ре­монт­ної служ­би ок­ре­мих аг­рар­них підприємств по­ка­зує, що на­но­си­ти на по­верх­ню ма­шин ан­ти­ко­розійні ма­теріали мож­на та­кож з до­по­мо­гою аг­ре­гатів для фар­бу­ван­ня. Го­ло­вна ви­мо­га — це до­ве­ден­ня до ро­бо­чо­го ста­ну кон­сер­ваційних олив, тоб­то їхнє підігріван­ня.
Той факт, що аг­рар­не ви­роб­ництво не­се значні збит­ки внаслідок впли­ву ко­розії, старіння, шкідли­вих на­ро­с­то­у­тво­рень на по­верх­нях техніки, а та­кож че­рез не­до­три­ман­ня ви­мог до зберіган­ня ма­шин і об­лад­нан­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, вка­зує на не­обхідність обов’яз­ко­во­го до­три­ман­ня спеціаліста­ми ре­монт­но-об­слу­го­ву­ю­чої служ­би пра­вил зберіган­ня техніки та ви­мог що­до її пра­виль­но­го кон­сер­ву­ван­ня.
На­не­сен­ня за­хис­них по­криттів дає змо­гу за­без­пе­чи­ти від ура­жен­ня ко­розією де­талі ку­зовів ав­то­мобілів, трак­торів і сільсько­го­с­по­дарсь­кої техніки, знач­но по­до­вжи­ти ек­сплу­а­таційний термін та підви­щи­ти ефек­тивність її ви­ко­ри­с­тан­ня.

ання у різний спосіб

До короткотривалого зберігання машини готують відразу після закінчення їх експлуатації, а до тривалого — не пізніше як через 10 днів після закінчення передбачуваних робіт, за винятком машин для внесення органічних, мінеральних добрив та пестицидів, яких готують до зберігання відразу ж по закінченню робіт, у зв’язку з агресивним впливом матеріалу, з яким вони працюють.

 

Залежно від наявних умов та можливостей, сільськогосподарську техніку в господарствах зберігають за одним із трьох способів: у закритому приміщенні, під накриттям (напівзакритих приміщеннях); на відкритих, спеціально обладнаних для зберігання майданчиках. Вибір способу зберігання залежить перш за все від конструкційних особливостей техніки, природно-кліматичних умов розташування підприємства та відповідної матеріально-технічної бази.

 

Встановлено, що найнадійнішим способом зберігання є закритий, при якому машини розміщують у закритих приміщеннях (ангарах, боксах, складах та ін.). Тоді отримуємо найсприятливіші умови та мінімальні витрати часу на проведення обслуговування машин і механізмів, однак недоліком такого способу зберігання є витрати на будівництво приміщень для зберігання.

 

Техвимоги

Сільськогосподарські машини зберігають на визначених для цього місцях за групами, а також за модельно-видовим принципом, із забезпеченням між ними відстані для проведення періодичних та профілактичних оглядів. При багаторядному розміщенні машин забезпечуються можливість проїздів, постановки машин та знімання зі зберігання. На відкритих майданчиках мінімальна відстань між машинами в ряду має становити не менше 0,7 м, а між рядами машин — не менше 0,6 м. За зберігання машин у закритих приміщеннях і під навісом відстань між машинами в ряду й від машин до стіни приміщення — не менше 0,7 м, а мінімальна відстань між рядами –1 м.

 

Не допускається зберігання машин та їх складових елементів у запилених та забруднених приміщеннях, до яких можливе потрапляння агресивних парів, газів та ін. Під час постановки машин на зберігання і приймання до експлуатації використовують спеціальний обліковий журнал. По мірі зберігання складають графік періодичного огляду машин на зберіганні, результати проведення періодичних перевірок стану зберігання оформляють у журналі перевірок.

Міжзмінне зберігання

Правила міжзмінного зберігання техніки. Здебільшого сільськогосподарська техніка зберігається на майданчиках і місцях міжзмінного зберігання або безпосередньо на місці виконання ними робіт. Машини за такого зберігання встановлюють повністю укомплектовані без знімання з них складових вузлів по закінченню робіт.

 

При цьому слід виконати такі дії:

 

• очистити машину від бруду, підтікання технічних рідин, рослинних решток та ін.;
• вимити вузли та агрегати машини і продути їх стисненим повітрям;
• закрити щільно кришками або пробками, заглушками всі отвори, щілини тощо, через які можуть потрапити атмосферні опади всередину складових машини;
• очистити та обдути стисненим повітрям електрообладнання (фари, ліхтарі, генератор, стартер, акумуляторні батареї, електрошафу тощо), а клеми покрити захисним мастилом типу Isol або їм подібні;
• законсервувати непокриті фарбою поверхні двигуна, штоки гідроциліндрів, гвинтові та різьбові поверхні деталей, шліцьові з’єднання.

 

Короткотривале зберігання

При короткотривалому зберіганні необхідно виконати роботи, передбачені правилами міжзмінного зберігання. Окрім цього, машину слід встановити на підставки в положення, що забезпечуватиме розвантаження коліс. Між шинами та опорною поверхнею має бути відстань 8-10 см, при цьому техніка встановлюється на зберігання без знімання з неї складальних одиниць та деталей. У разі зберігання машини за низьких температур повітря або більше одного місяця слід зняти акумуляторну батарею та встановити її на зберігання у спеціальне приміщення. Щомісяця варто перевіряти стан машин, що зберігаються, а виявлені під час перевірок відхилення від правил зберігання слід відразу усувати.

 

Довготривале зберігання

За довготривалого зберігання техніки необхідно виконати роботи, передбачені під час встановлення на короткотривале зберігання. При цьому машину встановлюють на майданчик для зберігання (під накриттям або в закритому приміщенні) та додатково виконати такі роботи:

 

• перевірити комплектність та технічний стан машини;
• при встановленні машин на відкритих майданчиках зняти та підготувати до зберігання в окремих приміщеннях електрообладнання, привідні ремені та ланцюги, карданні вали та ін. При цьому до демонтованих вузлів та агрегатів прикріплюють етикетки з господарським номером машини;
• після зняття з машини складових елементів загерметизувати усі порожнини й отвори з метою запобігання потраплянню вологи, пилу та інших сторонніх включень;
• провести консервування наступних елементів: відкриті з’єднання (гвинтові та шліцьові), пружини, штоки гідроциліндрів, відкриті кінцівки валів, шківи пасових передач, привідні паси, шини коліс;
• відновити пошкоджене фарбування поверхонь, попередньо зачистивши їх наждачною шкіркою та видаливши утворену іржу;
• тиск у шинах знизити до 70 % від робочого значення тиску.

 

При довготривалому зберіганні техніки у закритому приміщенні складові та вузли машин, вказані вище, можливо не знімати з місця їх кріплення за умови їх повної консервації та герметизації.

 

У період зберігання перевіряють правильність встановлення машин, комплектність складових, що зберігаються окремо, та машин в цілому, стан антикорозійного покриття, надійність герметизації, тиск повітря у шинах. Виявлені недоліки слід усунути. Стан машини при зберіганні в зачиненому приміщенні слід перевіряти кожні 2 місяці, за зберігання під накриттям — щомісяця.

 

На основі виробничого досвіду та в результаті періодичних перевірок аграрії все ж допускають грубих помилок при зберіганні сільськогосподарської техніки, а саме: невчасне і неякісне очищення збиральних комбайнів, незаконсервовані двигуни та гідросистеми, не розвантажені колеса, використання майданчиків із твердим покриттям не за призначенням та ряд інших.

 

Окрім загальних вимог до зберігання сільськогосподарської техніки, існують особливості зберігання конкретних машин.

 

 

Зберігання ґрунтообробно-посівних

і посадкових машин

Баластні ящики дискових лущильників, дискових борін і кільчастих котків необхідно звільнити від баласту, з водоналивних котків злити воду, з метою запобігання її замерзанню при зниженні температури повітря.

 

Кільчасті і водоналивні котки, робочі органи плугів і культиваторів необхідно встановити на підставки. Батареї дискових лущильників і борін підняти та встановити в транспортне положення.

 

Ланки зубових, ножових та інших борін від’єднати від коромисел і вкрити захисним мастилом, скласти на підкладки в штабель висотою до 1 м. Коромисла кріплення борін вкрити захисним мастилом та скласти на підкладки біля борін.

 

У посівних і посадкових машин під опорно-приводні колеса та під робочі органи, опущені в робоче положення, необхідно встановити на спеціальні підставки (виготовлені самостійно або придбані). Кришки і заслінки змінних і висіваючих бункерів та ящиків машин слід закрити.

 

Ріжучі кромки сошників, металеві насіннє- та тукопроводи, зовнішні деталі висіваючих, туковисіваючих і посадкових апаратів, а також різьби регулювальних гвинтів і шарнірних з’єднань необхідно вкрити захисним мастилом.

 

Тривале зберігання машин для внесення пестицидів та добрив. Банки, ємності, бункери, баки, трубо- і тукопроводи машин слід очистити та промити до повного видалення залишків добрив та пестицидів з метою запобігання дії корозії. Після миття, поверхні машини обдути стиснутим повітрям до повного видалення вологи.

 

Зазвичай внутрішні порожнини робочих ємностей консервують летючими інгібіторами (методом розпилення або у вигляді водного розчинника) або перетворювачами іржі. Після їх консервування кришки, заслінки, люки ємностей та баків необхідно закрити.

 

Зовнішні поверхні резервуарів, баків, кузови, планки транспортерів, лопаті розкидаючих барабанів необхідно покрити захисним складом (відпрацьованим мастилом чи ін.) або асфальтобітумним покриттям.

 

Ручні обпилювачі та обприскувачі необхідно також очистити, законсервувати та здати на зберігання у склад або спеціально відведене, добре провітрюване, приміщення.

 

Зберігання зернозбиральних комбайнів

Складні самохідні та причіпні машини наразі є найдорожчим сектором сільськогосподарської техніки. Вартість як вітчизняного зернозбирального комбайна, так і іноземного в рази більша від звичайної с.-г. машини, а тому догляд за такою технікою у подальшому потребує чіткого та суворого дотримання правил її підготовки до зберігання, технічного обслуговування під час постановки, в період зберігання та під час зняття зі зберігання. Найсприятливішими умовами для зберігання комбайнів створені за закритого способу, однак і за такого способу зберігання мають місце типові порушення, а саме:

 

• не визначається технічний стан комбайна та його складових одиниць;
• недостатнє очищення вузлів і агрегатів від мастила, пилу, бруду, рослинних решток, які утримують вологу й спричиняють руйнування лакофарбового покриття та корозію деталей;
• залишають встановленою на комбайн акумуляторну батарею та інше електрообладнання;
• комбайни встановлюють на підставки, які не відповідають вимогам техніки безпеки;
• консервації вузлів та агрегатів у деяких господарствах регіону не здійснюють належним чином;
• обслуговування ланцюгових передач (у кращому разі) обмежується обливанням відпрацьованою моторною оливою, натяг шківа — його послабленням;
• згідно з вимогами ДСТУ 7751-85, у зазначених вище машин видаляють іржу з поверхонь деталей, відновлюють фарбу та наносять захисне мастило на зовнішні поверхні комбайна і його складові елементи конструкції, однак на практиці перерахованих операцій не виконують, замінивши їх обливанням відпрацьованою моторною оливою, а це, в кращому випадку, впливає термін експлуатації як машини, так і її складових вузлів чи агрегатів.

 

Зберігання жаток

Кількість відмов жаток у роботі становить значний відсоток, одна з причин — це порушення правил зберігання, оскільки більшість жаток зберігають відкритим способом, без належної для цього їх підготовки. На практиці виявлено основні невідповідності правил зберігання, які регламентовані ДСТУ 7751-85:

 

• по закінченні жнив жатки очищують, а за потреби — миють та видаляють рослинні рештки з усіх місць їхнього нагромадження;
• поверхні робочих органів, зовнішні поверхні нарізних з’єднань і місця з пошкодженою фарбою покривають захисним мастилом, натомість пошкоджену іржею поверхню жатки традиційно заливають відпрацьованою моторною оливою що, на відміну від спеціальних консерваційних мастил, має термін захисної дії у декілька разів менший;
• ланцюги та шківи необхідно зняти, підготувати до зберігання та здати на склад. Замість цього нерідко паси навіть не послаблюють, а ланцюги залишають іржавіти під впливом атмосферного середовища;
• візок для транспортування жатки, згідно з правилами зберігання, потрібно розвантажити, пневматичні колеса пофарбувати білилами, однак вони часто слугують підставкою для зберігання жатки.

 

Дотримання елементарних правил зберігання сільськогосподарської техніки дозволить заощадити значні кошти на придбання деталей вузлів чи агрегатів, які вийшли з ладу через порушення правил зберігання, а також подовжити термін та покращити умови експлуатації сільськогосподарських машин.

©Пропозиція - Головний журнал з питань агробізнесу
https://propozitsiya.com/ua/gotuiemo-tehniku-do-zberigannya-zasobi-ta-materiali