ПДР 92ел Урок№ 84 Тема: Виконання комплексних завдань з програмованого навчального матеріалу. 25.03.21

 Опрацювати тему: Виконання комплексних завдань з програмованого навчального матеріалу.

Рішення білетів за темою на сайті https://vodiy.ua/pdr/test/?complect=6&bilet=1

 Основні прийоми водіння Рушання з місця. Порядок дій при рушанні з місця наступний: За допомогою дзеркала бічного й заднього видів проглядаються зони ліворуч, позаду автомобіля (зони праворуч, зони збоку повинні бути оглянуті попередньо). Якщо ліворуч поблизу (у межах 50 м) немає автомобілів, то включається покажчик лівого повороту. Якщо дорога двосмугова й завантажена, а в дзеркало на відстані ближче 50 м видно автомобіль, що ліворуч наближається, необхідно почекавши кілька секунд, пропустити його й лише тоді включити покажчик лівого повороту. Розгін автомобіля в звичайних умовах повинен бути плавним, але не занадто розтягнутим. Найбільш часта помилка водіїв-початківців при рушанні та розгоні – невміння плавно збільшувати подачу палива. Різке натискання на педаль дроселя часто приводить до проковзування коліс навіть на сухій дорозі. При цьому передчасно зношуються шини, відбуваються великі навантаження на трансмісію автомобіля, витрата палива невиправдано зростає, водій і пасажири відчувають дискомфорт. Навпаки, плавне натискання на педаль подачі палива забезпечує оптимальні умови для розгону, зменшує зношення деталей двигуна й трансмісії автомобіля, викид токсичних речовин в атмосферу й забезпечує курсову стійкість автомобіля на будь-якій дорозі. Причому чим більш слизька дорога, тим в міру йплавно повинно бути збільшено подачу палива, інакше колеса будуть пробуксовувати і може виникнути занос. 46 Для плавного розгону необхідно розвивати чутливість до переміщення педалі дроселя. Цьому сприяє правильне положення правої ноги на педалі, коли нога спирається на підлогу каблуком і злегка повернута вправо. Найбільш чуттєва верхня частина стопи, тому точне керування педаллю дроселя вдається саме цією частиною стопи. Великий перепад швидкісного режиму знижує безпеку руху. Переключення передач. Рекомендується ручку важеля переключення передач при переміщенні її в будь-яку сторону ї брати правою рукою закритим обхватом. Дослідження показали, що при такому способі забезпечується швидкість і точність переключень, а також необхідна чутливість руки. При цьому, коли важіль переводиться на себе, пальці тягнуть його, а долоня контролює його положення. При русі від себе долоня давить на ручку, а пальці контролюють положення важеля. Дивитися на важіль переключення не потрібно, погляд повинен бути спрямований уперед, ліва рука повинна знаходитися на рульовому колесі. Для раціонального розподілення навантаження на водія важливо, щоб було правильно відрегульоване сидіння. Водій повинен діставати правою рукою до ручки при будь-якій включеній передачі без яких-небудь нахилів тулуба вперед. Обережне, плавне включення зчеплення, щоб уникнути ривків в трансмісії, характерне для нижчих (І, ІІ і задньої) передач. При включенні наступних передач зчеплення відпускається без зволікання, тому що в цьому випадку через інерцію не відчувається ривків. Для вимикання зчеплення доводиться додавати відчутне зусилля лівої ноги. На сучасних автомобілях для полегшення керування зчепленням встановлюється навіть сервопривід. Разом з тим, особливо на нижчих передачах, потрібно забезпечити дуже плавне відпускання педалі в момент включення зчеплення. Ці вимоги можна задовольнити, якщо натискати на педаль середньою частиною стопи, так як вона тверда й чутлива одночасно. При цьому при вижатому положенні педалі каблук не повинен упиратися в підлогу, тому що може відбуватися неповне вимикання зчеплення. Дуже важливо (привчити себе із самого початку навчання водінню) не тримати постійно ногу на педалі зчеплення. 47 Це приводить до зайвої напругий утоми ноги, передчасного зношування зчеплення. Крім того, у критичній ситуації (якщо нога до цього моменту розташовувалася на педалі зчеплення), як правило, спрацьовують обидві ноги, натискаючи одночасно педаль зчеплення й гальма, що значно підвищує ймовірність заносу при різкому гальмуванні. Тому після відпускання педалі гальм ліву ногу варто зняти з педалі й розташувати у вільно розслабленому стані біля лівої педалі. Особливо необхідно звернути увагу на повне вимикання зчеплення при переключенні передач, для чого педаль варто вижимати до упору, у противному випадку буде утруднене переключення передач і підвищиться зношування синхронізаторів. У сучасних автомобілях, перш за все легкових, усі передачі, як правило, синхронізовані, тому особливих складностей при переході з вищої на нижчу передачу не відчувається. Однак чим більший перепад швидкостей при включенні зниженої передачі, тим плавніше повинно включатися зчеплення, щоб уникнути блокування коліс автомобіля. У багатьох випадках буває корисно при переході на нижчу передачу так зване «перегазовування». При цьому важіль переключення передач затримують у нейтральному положенні, педаль зчеплення відпускають, натискають помірно на педаль подачі палива і натиснувши зчеплення, включають знижену передачу. Причому чим більший перепад швидкостей при переключенні передачі, тим більше треба давати проміжний "газ". 1.3.7.1. Прийоми керування. При русі на прямолінійних ділянках дороги руки варто тримати в положенні приблизно "без п’ятнадцяти три" якщо уявити на місці рульового колеса годинниковий циферблат. Пальці рук щільно обхоплюють обід, причому великі пальці рук знаходяться з внутрішнього боку обода – закрите захоплення, що дозволяє надійно утримувати кермо. Стандартне положення рук, що рекомендується, на кермовому колесі забезпечує максимальний (у будь-який бік) кут повороту рульового колеса. Крім того, воно забезпечує максимальну точність керуючих впливів як при керуванні рульовим колесом двома, так і 48 однією рукою у випадку необхідного маніпулювання іншими органами керування автомобіля. Стандартне положення рук на рульовому колесі є складовою частиною ”пози готовності” на небезпеку й сприяє швидкому і правильному реагуванню. Розрізняють три види керування: 1) Вирівнювальне – поворот, повертаючи на великий кут для компенсації відхилень автомобіля при прямолінійному русі. 2) Компенсаторне – повертання, за допомогою якого ліквідується занос автомобіля. 3) Основне – повертання при поворотах автомобіля. Вирівнювальне керування при русі майже постійно залежить від швидкості автомобіля, стану дороги й самого рульового керування. Чим вища швидкість і гірший стан дороги, тим інтенсивніше вирівнює повертання. Воно здійснюється звичайно без перестановки рук, й висхідного положення поворотом на невеликий кут в обидва боки. У залежності від величини заносу і швидкості автомобіля користуються двома способами компенсаторного керування – силовим і швидкісним. Якщо швидкість автомобіля невелика і водій вчасно (у початковій фазі) ”піймав” занос, він може ліквідувати його поворотом рульового колеса однією чи двома руками одночасно без перехоплення з вихідного положення або виконуючи по черзі кожною рукою перехоплення, але без перехресної зміни рук.