Сільськогосподарські машини 96тр Урок№51 Тема: Загальна будова причепів і напівпричепів. Вимоги до пpичепiв. 29.06.22

 Опрацювати тему, зробити конспект, переглянути відіо

Причепи й напівпричепи — це несамохідні транспортні засоби, які з'єднуються з автомобілем-тягачем: причепи — за допомогою тяго­во-зчіпного пристрою, напівпричепи — за допомогою сідельно-зчіп­ного пристрою.

Засоби причіпного складу за кількістю осей поділяють на:

• одновісні; • двовісні; • багатовісні. У причепів, незалежно від кіль­кості осей, усе навантаження від маси вантажу, що перевозиться, пе­редається на його колеса. В напівпричепів вертикальне навантажен­ня передається частково через сідельно-зчіпний пристрій на колеса автомобіля-тягача й більша частина — на власні колеса.

Для перевезення довгомірних вантажів (труби, ліс тощо) застосо­вують напівпричепи-розпуски, що становлять невелику раму на одній або двох осях. їх з'єднують з автомобілем-тягачем за допомогою бук­сирного зчепа, що забезпечує передачу тягових зусиль й утримуван­ня розпуску від бокового зміщення. Щоб автопоїзд із причепом-роз- пуском зробити компактним і зменшити спрацьовування шин, у разі порожніх пробігів причіп перевозять на тягачі. Для цього шасі тягача обладнують накатними площинами, тяговою лебідкою для заванта­ження причепа та пристроєм для фіксації навантаженого причепа.

Повертання причепа-розпуску забезпечується встановленим на його рамі поворотним брусом. Такий самий брус установлюють на тягачі. Вантаж своїми кінцями спирається на поворотні бруси, завдяки чому тягач повертається відносно причепа. Якщо довжина вантажу, що перевозиться, велика, то причіп обладнують пристроєм повертання коліс типу рульового привода керованих коліс автомо­біля.

Двовісний причіп (рис. 7.9) складається з рами 5 швелерного типу, до якої прикріплено вантажну платформу 3 з бортами. В передній частині рами зроблено підрамник для кріплення поворотного круга, який складається з двох обойм на кульках і з'єднується з рамою ^Лпо- воротного візка. В передній частині рами є вушка для шарнірного кріплення дишля /, яким причіп з'єднується з тягачем. На рамі по­воротного візка закріплено підвіски, вісь із колесами та механізм га-

льмування коліс. У задній частині рами також виконано підрамник, який жорстко з'єднується з лонжеронами штампованими вставками. До підрамника прикріплено кронштейни ресор, обмежувач ходу під­віски й задній буфер. Задня поперечина підрамника править за опору для буксирного пристрою 6, сполучних головок пневмопривода гальм та електричної сигналізації в разі зчеплення з іншим приче­пом. У середній частині рами біля правого лонжерона приварено кронштейн для запасного колеса 4.

У конструкціях двовісних причепів з низько розташованою ра­мою замість поворотного візка застосовують привод передніх керо­ваних коліс, аналогічний рульовому приводу коліс автомобіля. Такі причепи, наприклад МАЗ-5207В, повністю уніфіковані з передньою віссю автомобіля-тягача.

У підвісці передньої й задньої осей причепа використовуються звичайні напівеліптичні ресори. На деяких двовісних причепах (МАЗ-5224В) застосовують незалежну торсійну підвіску, яка забез­печує добру пристосовність коліс до нерівностей дороги. Як пруж­ний елемент у такій підвісці використовують торсіони — стержні круглого перерізу, що працюють на скручування й цим створюють ефект підресорювання.

Одновісний напівпричіп (рис. 7.10) має вантажну платформу з відкидними бічними й заднім бортами. Рама ступінчастого типу. Верхня її частина 6 становить основу платформи 2, а до нижньої час­тини 5 прикріплено ресори 7 із задньою віссю й колесами та опор­ний пристрій 3 з розтяжками 4. У передній частині рами зроблено гніздо 7 для запресовування шворня, що кріпиться корончастою гай-

Рис. 7.10

Од н о віс ний на пів при чіп:

1 — гніздо для запресовування шворня; 2 — платформа; З — опорний пристрій; 4 — розтяжки; 5 — нижня частина рами; 6 — верхня частина рами; 7 — ресори

кою й шплінтується. Шворневе гніздо закріплено на рамі за допомо­гою зварювання й підсилено розкосами. Задня поперечина рами має кронштейни для кріплення ліхтарів і покажчиків повороту, а до лон­жеронів на болтах прикріплено буксирні литі гаки. Нижню частину рами також зварено з поперечин і лонжеронів.

Напівпричепи великої вантажопідйомності мають дві осі. На них установлюють чотириресорну балансирну підвіску. Як пружні еле­менти в такій підвісці використовують несиметричні напівеліптичні ресори, що дають змогу рівномірно змінювати жорсткість підвіски залежно від ступеня завантаження. Для передавання тягових і галь­мівних зусиль у конструкції підвіски використовуються реактивні штанги, а рівномірність навантаження на осі напівпричепа забезпе­чує балансир, з'єднаний із короткими кінцями ресор.

Причіпні транспортні засоби з активним приводом. Автопоїзди з причепами або напівпричепами можуть експлуатуватися у важких дорожніх умовах, що потребує підвищення їхньої прохідності. Цього можна досягти застосуванням на причепах ведучих осей або коліс, тобто активного привода.

Є кілька способів активізації коліс причепів й напівпричепів: за­стосування механічного, гідравлічного та електричного приводів.

Механічний привод застосовується здебільшого на причіпних засо­бах порівняно невеликої вантажопідйомності й складається з редук­торів і карданних передач, установлених на тягачі та причепі. До не­доліків механічного привода належать складність агрегатів і немож­ливість здійснити привод у разі кількох причіпних ланок.

Гідравлічний привод ґрунтується на використанні насоса високого тиску, що приводиться двигуном автомобіля-тягача, й роторних гід­равлічних двигунів, які обертають колеса причепа. Тягове зусилля передається рідиною від гідронасоса до гідродвигунів трубопроводом високого тиску. За такої передачі ставляться високі вимоги до герме­тичності й надійності всіх елементів привода, що обмежує його за­стосування.

Електричний привод активних осей причепів перспективний для важких і надважких причепів і особливо якщо до складу автопоїзда входять кілька причепів. У цьому разі на автомобілі-тягачі працює силова установка, що складається з первинного теплового двигуна та генератора, який перетворює всю енергію теплового двигуна (або її частину) на електричну енергію. Електроенергія від генератора про­водами передається електродвигунам, установленим на причепах, які перетворюють її на крутний момент і через редуктори передають колесам. Привод коліс може бути індивідуальним або через головну передачу, диференціал і півосі.

1

+2 корпус; 2, 18 — кільця ущільнувальні; 3 — вставка копресора; 4 — диск ущільнення; ^ щиток; 6 — кільце стопорне; 7 — кільце гумове; 8 — середній корпус; 9 — шайба; К), І? - гайка; 11 — шайба замкова; 13 — планка; 14 — вінець сопловий; 15 — кожух корпуса іургіїни; 16 — корпус турбіни; 17 — втулка; 19 — втулка у щільну вальна; 20 — колесо турбіни; =' І кільце ущільнувальне; 22 — вставка турбіни; 23 — гайка накидна; 24 — трубка для мідиодоння масла; 25 — фіксатор підшипника; 26 — вал ротора; 27 — підшипник; 28 — колесо компресора; 29 — масловідбивач; ЗО — штифт; 31 — спеціальна гайка