Будова авто 92ел Урок№29 Тема: Технічне обслуговування системи живлення дизельних двигунів. 27.11.20

 Опрацювати тему: Технічне обслуговування системи живлення  дизельних двигунів. на сайті https://msn.khnu.km.ua/pluginfile.php/297938/mod_resource/content/0/%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0%209.pdf 

Описати відповіді на питання: 1. Ознаки порушення технічного стану та основні несправності системи живлення дизельних двигунів.. 2. Зміст, періодичність і обсяг робіт по технічному обслуговуванню елементів системи живлення. 3. Особливості технічного обслуговування системи очищення повітря дизельних двигунів 

У системі живлення дизельних двигунів пальна суміш утворюється безпосередньо в циліндрах, куди паливо і повітря подаються окремо. Ця відмінність визначає особливості будови системи живлення дизелів (рис.1). Внаслідок особливостей робочого процесу і головним чином застосування високого ступеня стиску дизелі вигідно відрізняються від бензинових двигунів меншою (на 30- 35 %) витратою палива. Цим пояснюється широке застосування дизелів на важких вантажних автомобілях. Потреба в дизельному паливі, як і в бензині, дуже велика. Достатньо сказати, що середні витрати його, наприклад, для автомобіля МАЗ-500 дорівнюють 24 л, а для автомобіля КрАЗ - 55 л на 100 км пробігу. Витрати на придбання дизельного палива становлять 8... 10% собівартості перевезень. З урахуванням того, що намітилися тенденції переведення автомобілів на дизельне паливо, його значення в нашій країні зростатиме з кожним роком. Дизельні двигуни широко застосовують у всіх галузях народного господарства. Основна їх перевага - висока економічність. Витрати дизельного палива в них, порівняно з бензиновими двигунами, менші на 30...40%, і дизельні двигуни надійніші в роботі. Дизельне паливо порівняно з бензином дешевше, що зумовлене технологією виготовлення, та менш пожежонебезпечне. Але дизельне паливо має значний недолік: порівняно з бензином його сировинна база набагато обмеженіша. Дизельне паливо отримують переважно атмосферною (прямою) перегонкою та каталітичним крекінгом, після чого здійснюють його очищення. А бензин виготовляють не лише з нафти, але й з газів, вугілля, важких нафтопродуктів, у тому числі й дизельного палива. Дизельним паливом називається нефтяна фракція, основу якої складають вуглеводи з температурою кипіння 200–350С. Це прозора, більш в’язка, чим бензин, рідина, окрашена до світло–коричневого кольору. Як і бензин, ДП легше від води і практично в ній не розчиняється. В складі дизельного палива міститься по масі біля 86–87% вуглецю, 13% кисню, до 0,5% сірки, незначна кількість кисню та азоту. Властивості дизельного палива показано на рис.2. Рис. 2. Властивості дизельного палива Прокачуваність дизельного пального – рухомість та властивість забезпечити відповідну швидкість полірування або подавання в системі живлення дизельного двигуна. Вона характеризується: – густиною, – в’язкістю, – температурою помутніння, – температура застигання, – наявністю води і механічних домішок. Густина палива не регламентується чинними технічними умовами, проте практично для товарних дизельних палив вона лежить у межах 0,82-0,86 г/см2 В’язкість – палива характеризує його рухливість, величину внутрішнього тертя, взаємну силу зчеплення молекул, основний показник, який Властивості дизельного палива Прокачуваність Випаровуваність Запалюваність Корозійність характеризує прокачуваність. Вона залежить від температури навколишнього повітря. При пониженні температури частини розчинених в дизельному паливі високоплавких вуглеводів і води починають випадати у вигляді мікро кристалів, після чого паливо перестає бути прозорим і мутніє. Температура помутніння – температура, при якій паливо втрачає прозорість в процесі охолодження, унаслідок початку процесу кристалізації в ньому вуглеводнів та стає мутним. При подальшому пониженні температури паливо застигає. Температура застигання –це температура, при якій дизельне паливо налите в пробірку, що нахилена на кут у 45˚, при охолодженні, протягом однієї хвилини не змінює свого положення. Наявність води і механічних домішок. Відповідно до вимог стандартів дизельні палива не повинні містити механічних домішок і води, тому що наявність механічних домішок може викликати засмічення паливної апаратури, утворення в системі живлення смолистих відкладень, а наявність води, крім корозії, у холодний час може викликати замерзання в паливо проводах. Випаровуваність – властивість дизельних палив, яка характеризується фракційним складом. Дизельне паливо з важким фракційним складом має погану випаровуваність. Це приводить до несвоєчасного запалювання і поганого спалювання, димового випуску, підвищеного спрацьовування деталей. Фракційний склад і тиск насичених парів дизельного палива чинить великий вплив на процес сумішоутворення у двигунах з нерозділеною камерою, ніж у двигунах з розділеною камерою. Паливо легкого фракційного складу випаровується швидше, завдяки чому зменшується час, необхідний для утворення однорідної паливно– повітряної суміші. При підвищеному випаровуванні паливо до моменту самоспалахування робочої суміші у циліндрі двигуна накопичується велика кількість пару, спалахування якого призводить до різкого збільшення тиску. З’являється жорстка робота двигуна. Для швидкісних автомобільних дизельних двигунів необхідно застосовувати паливо оптимального фракційного складу. Фракційний склад дизельного палива оцінюється так само, як і для бензинових двигунів, температурами 10%, 50% і 90% палива. За кінець кипіння приймають температуру википання 96% палива. Пускові властивості дизельного палива певною мірою характеризують лише такі температури википання 50% палива. Висока температура википання 90 і 96 палива свідчить про наявність у паливі важких фракцій, які викликають погіршення сумішоутворення, зниження економічності, підвищення нагароутворення і димність відпрацьованих газів. Запалюваність дизельного палива – властивість парів спалахувати без яких–небудь джерел запалювання. Оцінка займистості дизельних палив здійснюється за цетановим числом (ЦЧ). Кількісне визначення ЦЧ засновано на методі збігу спалахів у циліндрі випробуваного палива з еталонними паливами, займистість яких відома. У якості еталонних палив використовується цетан (С1бН34) і α - метилнафталін - (С10Н7СН3). Займистість цетану прийнята за 100 одиниць, а α - метилнафталіна - за 0. Цетанове число – процентний (по об’єму) зміст цетану (Н–гексадекан С16Н34) у суміші з –метилнафталіном, при якому період затримки спалахування (13 ) приймається за цетанове число, яке випробовується. Корозійність. Для зменшення схильності пального до відкладень та зменшення корозійності в нього додаються миючі та протикорозійні присадки. Асортимент дизельних палив. Дизельні палива для автомобільних двигунів одержують шляхом прямої перегонки нафти, а для поліпшення експлуатаційних властивостей у палива додають присадки. Згідно з ДСТУ 3868-99, затверджений та впроваджений наказом Держстандарту України № 179 від 08.04.99, чинним від 01.09.99 року, для швидкохідних дизелів автотракторної техніки виготовляють наступні марки дизельного палива, які діляться: на арктичні, (марки А та ДА) температура використання нижче –30˚С; зимові, (марки З, 3C (зимове північне і ДЗ)- при температурі повітря вище -30˚С і нижче 0˚С; літні, (марки Л і ДЛ)- при температурі повітря вище 0˚С. Промисловість виробляє дизельне паливо марки ДС, що відрізняється від інших більш високими значеннями ЦЧ (50 од.) і температурою спалаху (90˚С). Держстандарт України наказом № 2910 від 25.10.1999 року відновив в Україні чинність міждержавного стандарту ГОСТ 305-82 „Топливо дизельное. Технические условия”. Це зумовлено тим, що за низькотемпературними властивостями паливо дизельне марки З, що виробляється за ДСТУ 3868–99, не відповідає експлуатаційним вимогам техніки, яку застосовує Міністерство оборони України (МОУ). В умовному позначенні дизельного палива вказується: Л–0,1–40 – граничний вміст сірки та температуру спалаху палива в закритому тиглі; З–0,2–(–35) – граничний вміст сірки та температуру застигання палива; А–0,4 – граничний вміст сірки. При позначенні літнього палива до його марки (ДЛ) додаються цифри, що позначають уміст у ньому сірки і температуру спалаху, наприклад, літнє паливо з умістом сірки 0,2 % і температурою спалаху 40˚С має позначення Л - 0,2 - 40 ГОСТ 305 - 82. Для умовного позначення зимового (ДЗ) палива входять марка і цифри, що відповідають масовій частці сірки і температурі застигання. Наприклад, зимове паливо з умістом сірки до 0,5 % і температурою застигання – 45˚С має позначення 3-0,5 - мінус 45 ГОСТ 305-82. В умовах зростаючої диспропорції між приростом видобутку нафти та збільшенням потреби в дизельному паливі в Україні було проведено роботи з розширення ресурсів дизельного палива завдяки підвищенню температури кінця кипіння палива на 25–30 С. З‘явилося дизельне паливо обваженого фракційного складу (УФС), що виготовляється на Херсонському нафтопереробному заводі за ТУ 38.601-53- 2–93 наступних трьох марок: УФС – для експлуатації за температури навколишнього середовища 5 С і вище; УФСп1 – із депресорною присадкою для експлуатації за температури навколишнього середовища мінус 5 С і вище; УФСп2 – із депресорною присадкою для експлуатації за температури навколишнього середовища мінус 15 С і вище; За вмістом сірки паливо поділяють на три підгрупи, а умовне позначення його наступне: УФС-0,2 ТУ 38.601-53-2–93. При використанні дизельного палива УФС на автомобільній техніці слід звернути увагу на підвищену густину, внаслідок чого збільшується циклова подача палива, на 1,5–2 % зросте його годинна витрата та підвищиться на 10– 15 % димність, тому виникає потреба в коригуванні паливної апаратури двигуна. У якості замінників дизельного палива можна використовувати гаси, які використовують як палива для повітряно-реактивних двигунів (Т-1, ТС-1, Т2, Т-5, Т-6, Т-7), як у чистому вигляді, так і для розведення літніх дизельних палив у зимовий час. Ознаками порушення технічного стану системи живлення дизельного двигуна є: - незадовільний пуск; - димний випуск відпрацьованих газів; - нестійкість роботи; - падіння потужності двигуна; - робота двигуна «в рознос». Основні несправності, які викликають незадовільний пуск - засмічення паливопроводу, паливозабірника в баці чи фільтруючих елементів паливних фільтрів. Необхідно: промити забірник, промити і продути паливопроводи, замінити змінні фільтруючі елементи. - наявність повітря в паливній системі. Необхідно: усунути негерметичність, прокачати систему при допомозі ручного підкачувального насосу (рис.3). Для цього відкрутити рукоятку з різьби хвостовика циліндру і витягувати її вверх до упору і опускати вниз до упору до тієї пори поки не буде видалено повітря. При непрацюючому положенні рукоятка ручного насосу повинна бути щільно завернута на верхній хвостовик циліндра. Рис.3. Схема роботи ручного підкачувального насосу: А, Б – порожнини; В – вихід палива до насоса високого тиску; Г – вхід палива від фільтра грубої очистки; 1 – поршень паливопідкачувального насосу; 2 – поршень ручного підкачувального насоса; 3, 5, 6, 10 – пружини; 4, 9 – відповідно впускний і нагнітальний клапани; 7– штовхач; 8 – ексцентрик - заїдання рейки паливного насоса високого тиску (ПНВТ). Необхідно: усунути заїдання рейки. - раннє чи пізнє впорскування палива. Необхідно: перевірити установку ПНВТ і відрегулювати початок подачі палива. - паливо погано розпилюється. Необхідно: перевірити форсунки і герметичність трубопроводів високого тиску. Основні несправності, які викликають димний випуск відпрацьованих газів. Димність відпрацьованих газів не повинна перевищувати 40% в режимі вільного прискорення і 15% при максимальній частоті обертання. Перевищення вказаних нормативів свідчить про несправну роботу паливної системи і вимагає вживання відповідних заходів шляхом проведення регулювальних робіт або поточного ремонту, оскільки подібна несправність може понизити потужність двигуна, привести до перевитрати палива, а високий вміст аерозолів, що визначають відсоток димності і що складаються з частинок сажі, золи, незгорівшого палива, масла і так далі, надає шкідливу дію на екологію і здоров'я людини. - надлишок палива, подаваного в циліндри (дим чорного чи сірого кольору). Необхідно: відрегулювати подачу палива секціями ПНВТ; очистити повітряний фільтр; - попадання води в паливну систему (дим білого кольору). Необхідно: злити відстій з паливних фільтрів і паливного бака. - погане розпилювання палива. Необхідно: перевірити і відрегулювати форсунки. - неправильна установка паливного ПНВТ. Необхідно: відрегулювати ПНВТ на спеціальному стенді. - спрацювання поршневих кілець. Необхідно: замінити спрацьовані деталі Основні несправності, які викликають нестійкість роботи двигуна. - нещільно затягнуті штуцера паливопроводів високого і низького тиску. Необхідно: затягнути штуцери паливопроводів. - нещільно прилягають кришки паливних фільтрів (підсос повітря). Необхідно: закріпити кришки паливних фільтрів. - несправний паливопідкачувальний насос. Необхідно: відремонтувати паливопідкачувальний насос. - порушено регулювання величини та рівномірності подачі палива секціями ПНВТ. Необхідно: відремонтувати паливопідкачувальний насос та відрегулювати ПНВТ на спеціальному стенді. Основні несправності, які викликають падіння потужності двигуна. - недостатня в подача палива. Необхідно: перевірити і відрегулювати привод, замінити змінні фільтруючі елементи, очистити фільтр грубого очищення палива, відрегулювати ПНВТ та форсунки на спеціальних стендах. - наявність повітря в паливній системі. Необхідно: усунути негерметичність, прокачати систему. - неправильне регулювання ПНВТ. Необхідно: відрегулювати ПНВТ на спеціальному стенді. Основні несправності, які викликають роботу двигуна «в рознос» - заїдання рейки ПНВТ. Необхідно: усунути заїдання рейки. - поломки пружини важеля проводу рейки. Необхідно: відремонтувати ПНВТ. - попадання зайвого масла в камеру згоряння при зносі поршневої групи. Необхідно: замінити поршневу групу двигуна. При виконанні складально-розбірних робіт необхідно забезпечити максимальну чистоту, так як навіть незначне потрапляння пилу і бруду в систему живлення може призвести до її засмічення і зносу деталей. Після від'єднання паливопроводів усі отвори приладів і трубопроводів повинні бути закриті пробками, ковпачками або замотані чистою ізоляційною стрічкою, а перед складанням усі деталі повинні бути ретельно промиті.